Події в Білорусі добре ілюструють, що "народ" взяти владу не здатен через умовність самого поняття народ, придуманого політиками. Влада - це предмет зацікавленості і зусиль з боку окремих людей з метою змусити всіх інших, нав'язуючи їм державу, діяти в інтересах цих небагатьох.
Зрозуміло, що немає сенсу примушувати самих себе. В державі, за допомогою закону, меншості вдається примусити більшість, тоді як сама меншість підпорядкована тим небагатьом, у кого і є влада. І ось зараз ми спостерігаємо, як більшість населення країни шукає тих буквально кількох, хто візьме владу над ними, яку, під їхнім тиском, втрачає поточний хазяїн. Вони також готові надати цим новим ентузіастам насильства свою підтримку, підтримку більшості, без якої претензії останніх на владу так і залишаться авантюрою.
В цьому і полягає головний порок колективізму. Люди, чия свідомість затуманена колективізмом, забувають про свої права, інтереси, цілі і збираються лише у пошуках чергового, на заміну старого, хазяїна, від якого чекатимуть наказів.