Ось тут так само думаю. Додаймо до думки "Не мудро ставити в центр свого життя ЛЮДИНУ" фактор часу і виходить обгрунтований сенс ставити в центр свого життя людину. Мама хвора - треба допогогти. І ти місяць чи рік допомагаєш поки не одужає. Народилася дитина - треба виховати і ти кілька років виховуєш.
Проте це протягом певного відрізку часу. Я не розумію, як можна присвятити все своє життя одній конкретній людині.
отож) якшо ти уважніше придивишся до тих хороших реальних пар де на перший погляд «протилежності», то зрозумієш, що основні принципи у них якраз однакові