Content-Type: application/json; charset=utf-8

Компілятор також працює з даними.
Ну окрім валідації, він ще пам'ять виділяє і інші речі робить

Ой всё... У компилятора данные только о коде, и нету данных о том, с чем будет код работать в реале

Тогда не ясно, мало информации

Ну ясно. Валідація — це широке поняття, не тільки про дані рантайму

тупонул Content-Type: application/x-www-form-urlencoded

цікаво що моє питання привело до такої дискусії, при тому з моєї сторони було упущення з точки зору контексту та уточнення питання.
Функція із дефолтними параметрами не моя, а бібліотечна (Microsoft bot framework). І привикористанні часто виникали ситуації, що  певна функція  могла приймати кілька опціональних параметрів, наприклад (title, text, img, atachment, buttons) і на місце непотрібних я передавав null. А в цьому випадку, коли мені в одну функцію було потрібно, окрім першого, додатково передати третій параметр, виявилося що null на місце другого не підійде, бо другим параметром був defaultResponse із дефолтним значенням, що, без перегляду реалізації, та незнання факту про передачу null та undefined,  приводило до неправильної логіки роботи програм, тому й задумався про те, як досвідчені програмісти передають в методи бібліотек параметри

В шарпе код содержит метаданные, по которым можно понять какой тип и что в нем есть, думаю и в джава чет похоже

Как мне изменить в запросе  Content-Type: application/x-www-form-urlencoded на Content-Type: application/json; charset=utf-8

Смотрю в теге form нету application/json

Надо парсер form-data подключить

https://featurejs.com/ вот это для тестов?

Я не те, що змішую їх, ні.
Я просто стверджую, що ми використовуємо типізацію вийнятково для валідації даних.

Якщо подумати, типізація сама по собі не є чимось важливим або корисним. Якщо у мене в пам'яті лежить шматок даних, мені абсолютно байдуже якого він типу.

Єдиний випадок, коли мені не байдуже — це коли я повинен взяти ці дані і використати їх для обчислення, передати їх аргументом у функцію або процедуру. В такому випадку, я зможу використати інформацію про тип даних для того, щоб зрозуміти чи є вони валідним інпутом для функції або процедури.

Тому типізація — це не ціль, а спосіб. Ціллю є валідація даних, які ми використовуємо для обчислень.

Якщо дивитися на типи з цієї точки зору, виникає запитання: чи доречно анотувати типи всередині тіла функції? Навіщо змішувати бізнес логіку з валідацією даних?

Це те запитання, яке я задав з самого початку

Юніт тести — це ж також про валідацію даних. Ми даємо чітко задані дані на вхід, і очікуємо чітко задані дані на вихід.

Однак ми не кладемо юніт тести в тіло функції, а от анотацію типів кладемо. Чому?

ну наверно потому что раньше компилятор без типов не мог собрать программу, ему нужно знать сколько памяти выделять под каждую переменную

То, что нужно. Спасибо!

makes sense

Завтра в 9 утра по GMT+3
Стрим будет тут https://youtu.be/oIzLD73IQ4s
А вопросы задавать тут https://t.me/nodejsornojs