У 1957-му році молодий журналіст Френк Герберт вирішив написати статтю про те, як Міністерство сільського господарства США намагається зупинити рух піщаних дюн в Орегоні. З цього почалася історія одного з найвідоміших науково-фантастичних романів в історії. Два невеликі тексти: «Світ Дюни» та «Пророк Дюни» — розрослися до 700 сторінок рукопису «Дюна». А той, своєю чергою, пізніше виріс до трилогії, а потім — аж шести томів. Ба навіть після смерті Френка Герберта «Дюна» надихала інших людей на приквели, фільми та комікси.Цієї осені вона знову стала однією з головних тем. Як перекласти «Дюну» і не зненавидіти її? Звідки в романі Герберта взялася наша Січ? Чи потоваришував би Герберт сьогодні з Ґретою Тунберґ? Про це та багато іншого hromadske поговорило з українськими перекладачами роману «Дюна» — Катериною та Анатолієм Пітиками.Хочу почати саме з перекладу в парі як свідомо обраної стратегії. В одному з інтерв'ю Борис Стругацький, описуючи свою літературну діяльність уже після смерті брата, сказав, що він і далі…